Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
04:35 

На вихідних їздила додому...
Приїхала до Львова зі страшною депресією....

Все стало якесь чуже... Я не маю на увазі свій дім, для мене він завжди залишиться найкращим....Просто люди, друзі, знайомі стали такими до болі чужими...
Знайомі лиця, чужі душі і серця. Отак сиділи за столом, а поговорити не було про що. Лунали слова, але вони зникали як мильні бульбашки...Слова без сенсу... Старі історії, істерики, затерті до дир теми: хто .... де....з ким...в яких позах...
просто нудить.
Мене просто переповнює дивне почуття тривоги.
Чи то я так змінилась?
Виросла?
Чи просто дороги наші вже так далеко розійшлися?
Чи те що рідко приїжджаю до дому?
не знаю...
Але якось аж до сліз болить, коли не маєш там нікого...
Раніше мої домашні друзі були для мене всім.... А тепер, очевидно вони тільки солодкий спогад з дитинства, юності...
і знов болить...
Почуваюсь чужою в рідному містечку....
і знов щемить серце...
Біжу на вулицю...
ковток чистого карпатського повітря
за ним скучаю...
річка...
гори..
небо...
такі рідні...
чую знайомі голоса, всі сміються, свято як не як...
я знову повертаюсь до своїх думок...
і знов болить, але якось вже не так, не з відчаєм, а з гіркотою...
Сьогодні залишилась позаду гігантська сторінка мого життя....
а може вже давно це все позаду...
все ще боляче...

@музыка: тишина

URL
   

Дневник Tanylia

главная