Іноді хочеться змітити своє життя. Змінити кардинально.
Так і зараз, я хчу поміняти щось в своєму житті, проте не знаю що саме.
Щось в мені змінилося, і я тільки зараз признаю це...
Не перед кимось, перед собою. Признати щось перед іншими не так вже і важко. Зізнатись собі - важко.
Люди що мене оточують вже не цікавлять мене.
Час, який витрачаю даремно вже не повернеться, але я вперто продовжую його тратити.
Я трачу час в соціальних мережах, на всякі дурниці...
а заради чого? це не побудує мені ка'єри, не зробить мене розумнішою, стійкішою, щасливішою.
Соц-мережі навіть не можуть стерти моє почутя самотності.
671 "друг вконтакті" і десь половина цієї цифри на фейсбуці, а я почуваю себе самотньою.
я навіть в цьому, боялась завжди собі зізнатись.
ааааааааааааааааааааааа
таке враження, що я стою посеред кімнати повної людей, кричу на все горло, а мене ніхто не чує....
це, здається з якогось фільму? Титанік? точно.
так от і я...
але що хотіти від когось, яко я сама себе часто не хочу чути.
чого можна хотіти від інших?
змінити своє життя?
почати вже зараз? чи відкласти , вже вкотре назавтра?

@музыка: Ed Sheeran

@настроение: паршиве